Сьогодні Православна Церква святкує незвичайну подію, а саме – зачаття праведною Анною Пресвятої Богородиці.
Святі і праведні Іоаким і Анна, дожили до глибокої старості, не маючи дітей. Обидва вони були дуже благочестиві і богобоязливі, але Господь захотів зміцнити їхню віру і терпіння безпліддям, щоб згодом показати їм найбільшу Свою милість і цим вчинити їх знаряддями Свого домобудівництва. Благочестиве подружжя дожило до глибокої старості, проте не втрачали надії і віри у всемогутню Божу силу, здатну вирішити їх безпліддя. Вони постили і палко молилися Господові зняти з них прикрість, обіцяючи присвятити народжене у них дитя на служіння Господу.

Особливий випадок посилив їх скорботу за безпліддя і разом з цим молитву Господу про зняття з них випробування. В одне з великих свят Іоаким прийшов до Єрусалиму з своєю звичайною жертвою, але за безпліддя був усунутий від принесення жертви, аж поки не приступили до жертівника ізраїльтяни, які мали дітей. Засмучений цим до глибини душі, праведний Іоаким не хотів повертатися додому, але пішов в гори, де паслися його стада, і там проводив час у пості й молитві до Господа. Про те ж слізно просила Господа і його дружина Анна, яка почула про те, що трапилося з Іоакимом в Єрусалимі. Господь почув молитву праведників. Одного разу, коли праведна Анна була занурена у свої важкі думи, їй з’явився ангел з наступними словами: “Анна! Почута молитва твоя: ти народиш преблагословенну дочко Марію, від якій відбудеться спасіння всьому світу”. Цією звісткою радий був і праведний Іоаким, – з’явився йому ангел і наказав йти в Єрусалим, де, в знак правдивості Божественної обітниці, він мав зустріти у золоті воріт храму свою дружину. Ангельська звістка не забарилася виповнитися: Господь дарував Іоакиму і Ганні Пречисту доньку Марію, яка була створена одухотвореним храмом Божим.

Згідно різних переказів Миколай народився 270—286 рр. у грецькому місті-колонії Патара у провінції Лікія (Мала Азія), на той час це був еллінистичний регіон.

Хто він, той святий Миколай, гість з неба, на которого так чекають діти? Легенда опівадає, що у дитинстві (а ріс Миколай у заможній родині) горнувся хлопчик до бідних, нужденних, скривджених, голодних та калік. Він змалку щиро молився і просив у Господа справедливості, миру, добра, прощення і милосердя. Вдачею був тихий, незлостивий. Він приходив на допомогу бідним знедоленим людям у найскрутніші хвилини життя несподівано і завжди так, аби його ніхто не бачив. Робив добро, не чекаючи на подяку і славу. І тому його ще за життя називали „батьком сиріт, вдів і бідних”. Після смерті батьків продав маєток і роздав гроші бідним, а сам став священиком. Своїми молитвами зцілював недужих, сліпих і калік. Втихомірював море, бурю, гасив пожежі, охороняв від напастей. Був покровителем подорожніх у путі, а також усіх тварин – диких і свійських. Всім сердцем любив дітей і кожному хотів подарувати бодай крапельку своєї любові.

У нас, в Україні, діти, з ве ликим нетерпінням чекають 19 грудня. Діти напередодні свята пишуть листи до Святого Миколая, моляться до нього. У день перед святом згадують всі свої добрі і злі вчинки, зважують: чого більше. Чи буде подарунок, а чи, можливо, різка? Бо чемні діточки обов”язково знайдуть під подушкою подарунок, а неслухняні – прутик. Цей прутик є своєрідним попередженням дитині, що час задуматися над своєю поведінкою і виправитися. Діти так чекають подарунків і вірять у прихід Святого Миколая, навіть пишуть до нього листи зі своїми побажаннями і вкидають їх у поштову скриньку або кладуть за вікно. Батьки потихеньку забирають ці листи і по змозі здійснюють їх бажання .
Здавна жодному Святому у православній церкві не зводили стільки храмів та церков, як Миколі-Чудотворцю. Саме йому поряд з апостолами кожного тижня по четвергах у православній церкві присвячується особлива служба.

Сьогодні Православні християни святкують одне із великих дванадесятих свят – Введення в храм Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії,
а для нашої громади жителів с.Опарі це свято особливе і величне, бо є храмовим празником. Святиня, яка розташована в середині села радісно зустрічае
всіх гостей своею красою,величчю і проводжае з Богом в добру і щасливу дорогу.
А в нинішній день поособливому наша Святиня зустрічає не тільки своїх прихожан, але і гостей, які переступаючи поріг церковний, освячуються благодаттю
і ласкою Божою.Церковця возвеличуе Богородицю величанням: “Величаємо Тебе,Пресвятая Діво,Богообрана Отроковице,І шануємо у храм Господній входження Твоє”
і від нинішніх піснеспівів храм Божий наповнюється особливою присутністю Божою.З особливою величчю розпочалась соборова Служба Божа, яку очолив митрофорний
протоієрєй о.Роман з села Ріпчиць у співслужінні з іншими священниками з навколишніх сіл і міст.Повчальну проповідь виголосив митр.прот.о.Мирослав з смт.
Меденичі. У своїй промові отець розкрив історію свята і велич слова “мати”, повязуючи це слово як з матірю Небесною так і земною. Ця наука проповідника була
доступна не тільки для дорослих ,але і для дітей, яких особливо багато зібралось у святині, щоб своєю присутністю виявити любов до Богородиці.По завершенні
літургії настоятель прот.Василь Цап подякував отцям за їхні молитви, які вони занесли у нашій святині,усім нашим гостям, які прийшли розділити нашу радість,
також своїм парафіянам, які готувались до празнику , хористам за їх ангельський спів під мудрим керівництвом регента Івана Миколайьовича, дякові,
церковному комітетові,жіночкам які постійно підтримують чистоту і порядок і дбають про свою церкву, всім хто трудиться біля храму збагачуючи його своєю
любов’ю з міцною, твердою і непохитною вірою у Бога.
На завершення торжества усі присутні зібрались біля памятника тисячоліття хрещення Руси-України ,де і відбулось освячення води і обхід навколо
церкви хресною ходою з читанням Святої Евангелії.Ця подія ще довго буде жити у серцях тих ,які збагатили себе молитвою і добрими ділами . Це добрий і
повчальний приклад для нас і наших діточок,бо сьогодні направду була відчутна особлива присутність Божа, яка залишиться у наших душах,а ми її пронесемо
впродовж усього свого земного життя.

Святий апостол Андрій Первозванний першим з апостолів пішов за Христом, а потім привів до нього свого рідного брата святого апостола Петра(Ін. I, 35 – 42). З юності майбутній апостол, який був родом з Віфсаїди, всією душею звернувся
до Бога. Він не одружився і разом зі своїм братом займався рибальством. Коли над Ізраїлем прогримів голос святого пророка, Предтечі і Хрестителя Господнього Іоанна, Святий Андрій став його найближчим учнем. Святий Іоанн Хреститель сам направив двох своїх учнів, майбутніх апостолів Андрія Первозванного і Іоанна Богослова, до Христа, вказавши, що Він є Агнець Божий.Тому Андрія і назвали Первозванним.Андрія Первозванного вважають першим благовісником Євангелія Христовго на землях України.Коли після зішесття Святого Духа апостоли кидали жереб,вирішуючи, куди кому йти проповідувати Христову віру, йому випала Скіфія, тобто землі сучасної України.
Святий Апостол Андрій – перший архієпископ Константинопольський, патріарх Вселенський і Апостол Український.
На київських горах стояли ноги його, і очі його Україну бачили, а уста благословляли, і насіння віри він у нас насадив.Воістину Україна нічим не менша від інших східних народів, бо і в ній проповідував Апостол.
Як розповідає легенда, записана в селі Головківка:
Святий апостол та його учні, пройшовши спекотними шляхами Дикого поля, наближалися до Холодного Яру.
Вийшли вони на найвище місце, з якого, вже й Дніпро-Борисфен виднівся, та й зупинилися відпочити і помилуватись краєвидом цього місця райського.А літо на той час спекотне було, що й річки пересихали. Та не носив із собою Святий Андрій Первозванний баклажки з водою. Було як захчуть люди води попити, то вдарить Андрій Первозванний своїм посохом об землю, з того місця і потече джерело з холодною та смачною водою.
До того ж вода у такому джерелі була ще й цілющою, бо Бог давав ту воду святу. Ось і цього разу вдарив Святий апостол посохом і потекла з-під кручі жива вода.Стали люди селитись поряд з джерелом і примічати, що коли поп’є хвора людина води з джерела, то одужує, до життя повертається.З того часу і почали його називати «Живуном».
У пам’ять Андрія Первозванного в Києві, на тому місці, де апостол поставив перший хрест, 1212 року споруджено дерев’яну церкву Воздвиження Чесного Хреста Господнього, також зведені церква святого Андрія (1086) та храм Святого Андрія Первозванного на Андріївському узвозі(XVIII ст).