Свято-Введенська церква

Сьогодні Православна громада с.Сторона відзначила 100-річчя своєї Святині на цє велике торжество зійшлось багато людей ,які прийняли участь у спільному богослужінню яке очолив Преосвященніший Владика Матфей з великою кількістю духовенства.За велику проробленну роботи біля Церкви настоятеля було нагороджено найвищою патріаршою церковною нагородою митрою,а громаді за їх труди і любов до своєї Святині вручена патріарша грамота.

Сьогодні християни святкують Преображення Господнє. Його ще називають Яблучним Спасом, у цей день прийнято святити яблука.Незадовго до Своєї смерті Ісус Христос разом з учнями Петром, Яковом та Іоанном прийшов на гору Фавор помолитися і показати їм Свою Божественну славу.
Поки Спаситель молився, втомлені учні заснули. А коли прокинулись, побачили, що Ісус преобразився: його обличчя сяяло, мов сонце, поруч стояли пророки Мойсей та Ілля і говорили з Ним. Раптом світла хмара осінила учнів, і з неба почувся голос Бога Отця: «Це є Син мій улюблений, в якому Моє благовоління, Його слухайте!» Учні в страху попадали на землю, а коли піднялися, побачили Христа вже не преображенного, а в звичайному вигляді.
Три апостола пережили явище Божественного світла , як ні з чим не порівнянну велику радість. Здавалося , саме час зупинився в спогляданні Божественного світла . Вражені апостоли попадали на землю. Бачення скінчилося. Разом з Ісусом Христом вони спустилися з гори і до ранку повернулися у Капернаум.

Великі нещастя впали на ізраїльтян 166 року перед народженням Христа за часів безбожного сирійського царя Антіоха, який намагався примусити євреїв перейти на поганську віру. Багато юдеїв відступило тоді від своєї віри в правдивого Бога, але деякі залишилися Йому вірними до кінця. Славними мучениками в час цього переслідування стали праведний Елеазар, Соломонія та її семеро синів.
Славними мучениками в час цього переслідування були праведний Елеазар, Соломонія та її семеро синів (Макавейські мученики). Св. Елеазар був старозавітним священиком, дев’ятдесятилітнім старцем, у якого все, навіть сиве волосся і лагідна поведінка, говорили про його чесноти. Гонителі юдеїв вважали, що як їм удасться зламати Елеазара, то за його прикладом підуть усі інші євреї. Спочатку вони намагалися підкупити його грішми, потім залякати погрозами та примусити насиллям, але без найменшого успіху. Елеазар стояв непохитно у своїй вірі. Деякі погани, а також юдейські відступники зі співчуття до праведного старця почали намовляти його, щоб він сказав принести собі дозволене м’ясо до їди, а перед людьми вдавав, що їсть заборонену свинину. Коли ж він відповів спокусникам, що ніколи цього не зробить, аби не дати молоді згіршення та не наразити себе на гріх і Божу кару, розлючені погани взяли його на муки. Елеазара немилосердно били. А він сердечно молився: “Господи, твоє священне світло доходить до найпотаємніших глибин наших сердець, Ти бачиш муку, яку я терплю, але моя душа радується, що може страждати за твій закон із святої боязні до Тебе”. З цими словами праведний чоловік віддав свою душу Богові, залишивши народові приклад мужності й чесноти.

Після Елеазара мученицькою смертю загинули семеро його синів. Соломонія бачила смерть кожної своєї дитини, а опісля й сама віддала життя за віру в правдивого Бога та його святий закон. Сини йшли на муки, а мати підбадьорювала їх, заохочуючи до мужності й вірності Господеві аж до кінця.

3-го червня Церква святкує пам’ять великих святих – царів Костянтина і Олени.
Для нас жителів с.Опарі, цє свято особливе, яке відвідало багато гостей, засвідчуючи своєю присутністю, про велич торжества.
Бо святі царі рівноапостольні Костянтин і Олена є охоронцями і молитовниками перед Богом за наше село, а ми Їм справляємо праздник.
На завершення соборової Служби Божої відбулось освячення води,і Хресний обхід навколо нашої Церковці ,і в цьому також сприяла прекрасна сонячна погода.
На рубежі III і IV століть, римський імператор Діоклітіан поділив величезну римську імперію на дві половини, щоб зручніше було нею керувати. Східної половиною імперії правил він сам, маючи помічником цезаря Галерия. У західній половині він поставив імператором Максиміана, а помічником його – цезаря Констанція Хлора, який управляв Галлією і Британією. Констанцій Хлор, будучи за посадою своєї офіційно язичником, в душі поклоняємося Єдиному Богу разом з усіма своїми домашніми. У 303-му році Діоклітіан видав указ про викорінення християнства по всій римської імперії. Констанцій Хлор, хоча відкрито не міг не послухатися старшого імператора, продовжував протегувати християнам, особливо після звернення до Христа своєї дружини, святої цариці Олени.

Великі святі
Костянтин і Олена.

Св. Костянтин, єдиний син Констанція Хлора і св. цариці Олени, народився в 274-му році, і хоча офіційно ріс язичником, але вдома виховувався в християнській обстановці. Будучи безпосереднім свідком страшного гоніння на християн, спорудженого Діоклітіаном, св. Костянтин одночасно бачив і торжество віри Христової, яке проявлялося в незліченних чуда й допомоги Божої святим мученикам. Св. Костянтин був високого зросту, гарний і фізично сильний, одночасно Добронравов і скромний, за що був любимо народом і військом. Це викликало заздрість до нього з боку інших царедворців, особливо цезаря Галерия, який навіть склав змову проти Костянтина, щоб позбавити його управління своєю частиною імперії. Тоді св. Костянтин відбув до Галії до свого батька, і після смерті Констанція Хлора, у 306-му році військо проголосило Костянтина імператором Галлії та Британії. Костянтину тоді було 32 роки. Прийнявши владу, він першим ділом оголосив у своїх областях свободу сповідання християнства.

В 311-му році, в західній половині імперії запанував жорстокий тиран Максенцій, який захотів позбутися від Костянтина і правити імперією одноосібно. Тоді сам Костянтин в 312-му році вирішив вжити військової похід проти римського імператора, щоб позбавити Рим від злого мучителя. Такий похід був неймовірно важким, тому що військо супротивника було більш численне, а крім того, Максенцій закликав на допомогу бісівську силу, захищаючи себе і своє військо різними чарами. Костянтин зрозумів, що сподіватися тільки на людські сили було недостатньо, і тоді він згадав про істинного Бога і став молитися Йому, просячи допомоги згори.

І Господь послав надзвичайне знамення Своєму обранцеві. Одного разу, напередодні рішучої битви, Костянтин і все його військо побачили на небі знамення хреста, скласти з світла і лежало на сонце, з написом: «Цим перемагай» (по-грецьки: НІКА). Цар був в подиві, тому що хрест, як знаряддя ганебної страти, вважався у язичників поганим знаком. Але в наступну ж ніч цареві з’явився Сам Ісус Христос з Хрестом у руці і сказав, що цим знаменням він переможе ворога, і звелів влаштувати військовий прапор (хоругву) із зображенням святого Хреста. Костянтин виконав веління Боже і переміг ворога, ставши імператором всієї західної половини римської імперії.

Своїм першим указом новий імператор оголосив підвладним народам повну віротерпимість; одночасно він прийняв християн під своє заступництво, скасував страту через розп’яття і видав сприятливі для Церкви Христової закони.

Тим часом, проти Костянтина виступив війною правитель східної половини імперії, язичник Лікіно, теж жорстокий і підступний тиран. Озброєний силою Хреста, імператор Костянтин виступив проти Лікіно і повністю розбив його, ставши тепер государем всієї римської імперії. Перемога над Лікіно ще більше затвердила Костянтина у свідомості допомоги Божої, і він багато потрудився для поширення віри Христової серед своїх підданих, оголосивши християнство панівною релігією в імперії.

У справі поширення християнства імператору Костянтину багато допомагала мати його, свята цариця Олена. Коли цар Костянтин побажав побудувати храми Божі на священних місцях у Святій Землі, (тобто на місці народження, страждання і воскресіння Христа), а також знайти Хрест Господній, цариця Олена з радістю взялася за цю справу. У 326-му році вона відправилася до Єрусалиму, і доклала праці, щоб відшукати Хрест Христовий, який був навмисно зарито в землю ворогами Христовими. Відшукавши істинний і Животворящий Хрест Господній, св. цариця Олена спонукала народ вклонитися йому. Ця подія Церква відзначає двунадесятим святом Воздвиження Хреста Господнього. Частина Хреста, а також цвяхи і шпильки від тернового вінця, цариця Олена привезла в Рим своєму синові Костянтину, а іншу частину залишила в Єрусалимі. Потім святі Костянтин і Олена, над місцем страждань, поховання та воскресіння Ісуса Христа побудували величезний і чудовий храм на честь Воскресіння Христового. Цей храм, що містить в собі Голгофу і Гріб Господній, і до цього дня є головним святим місцем у Єрусалимі. За свої заслуги і ретельність до поширення християнської віри, імператор Костянтин Великий і цариця Олена отримали від Церкви назву святих рівноапостольних царів, (Тобто рівних апостолам). Святий цар Костянтин помер в самий день П’ятидесятниці 337-го року.

Свято Святої Тройці називається П’ятдесятницею тому, що зішестя Св. Духа на апостолів відбулося на п’ятдесятий день після Воскресіння Христового. Свято християнської П’ятдесятниці містить у собі подвійне торжество: і на славу Пресвятої Тройці, і на славу Пресвятого Духа, який видимо зійшов на апостолів і уклав новий вічний завіт Бога з людьми.

Перший день П’ятдесятниці, тобто неділю, Церква присвячує переважно на славу Пресвятої Тройці; і цей день у народі називається Троїциним днем, а другий, тобто понеділок, – на славу Духа Святого, від чого називається Духовим днем.

Святкування дня Святого Духа Церква починає, як правило, вечірнім богослужінням у день Тройці. На цьому богослужінні з колінопреклонінням читаються благальні молитви Василія Великого, в яких ми сповідуємо гріхи наші перед Отцем Небесним і, ради великої жертви Сина Його, благаємо помилування; просимо також Господа Ісуса Христа дарувати нам Божественного Духа, на просвічення і зміцнення душ наших, і, нарешті, молимося за спочилих батьків і братів наших, щоб упокоїв їх Господь у місці світлому, квітучому і спокійному.

У свято П’ятдесятниці заведено прикрашати храм і свої житла зеленню – гілками з дерев, квітами і самим стояти з квітами в храмі. Прикрашення храмів і осель в цей день зеленню і квітами є, по-перше, сповіданням живлющої сили Животворчого Духа, а по-друге, – належним присвяченням Йому паростків весни.

«Свято свят і торжество торжеств», — так іменують Великдень православні християни. Цього дня весь християнський світ відзначає воскресіння Ісуса Христа з мертвих — подію, яка стала символом перемоги добра над злом, світла — над темрявою.
Світле Христове воскресіння вшанували християни с.Опарі і наповнили свою Святиню, і церковне подвіря навколо Церкви своєю присутністю.

Сьогодні, 15 лютого, у православних вірян починається Великий піст: він триватиме сім тижнів і завершиться перед Великоднем, який цього року припадає на 4 квітня.Сорокаденний Великий піст є основним, найтривалішим і найстрогішим з чотирьох багатоденних постів. Він пов’язаний з євангельським переказом про те, як Господь 40 днів постив у пустелі, і готував християн до гідної зустрічі свята Воскресіння Христова.
Відразу після Великого посту наступає пісний Страсний нтиждень – на згадку про останні дні земного життя Ісуса Хріста і його страждання. Ця традиція збереглася тільки в православних Церквах.Протягом всього Великого Посту свята Церква як добра мати мудро скеровує нас до того, щоб ми, стримуючись у їжі, весь час Чотиридесятниці присвячували Богові і турботі про своє спасіння, відходячи по можливості від усіх земних турбот та розваг, присвячували більше часу самовиправленню, розважанням на духовні теми та церковним Богослужінням. Щоб ми використовували цей час, для очищення у таїнстві покаяння від всіх гріхів, які затирають у нас Божий образ. Щоб ми з чистою совістю з’єднались у Святому Причасті з самим Богом — Джерелом усякої радості, щастя та вічного спасіння. Щоб ми, пройшовши корисну для душі Чотиридесятницю, у мирі з Богом, ближніми та своєю совістю, світло і радісно, з чистою душею та відкритим серцем зустріли світле Христове Воскресіння.

В цей день світу відкрилася Свята Трійця. У Церквоному піснеспіві цього дня говорится, що “Тройчеське явилося поклоніня”, ось чому свято іменується Богоявленням.
В цей день у всіх містах і селах, де є церкви, святять воду. Віддавна в народі посвячену на Водохреще воду вважають своєрідним спасінням від багатьох недуг. Її дають пити тяжкохворим, нею освячують храми, домівки і тварин. Залишається загадкою той факт, що водохрещенська вода не псується, не має запаху і може зберігатися протягом року.За давньою традицією, церемонія освячення води відбувалася під відкритим небом, на берегах річок, струмків, озер. Ще напередодні Йордана, з льоду вирубували великий хрест («йордан») і ставили його поруч з ополонкою. Скульптурне зображення хреста встановлювали вертикально і нерідко обливали буряковим квасом, від чого воно набирало червоного кольору.
Богоявленську воду Церква використовує для окроплення храмів, домів та інших споруд.
Окрім Хрещення і Богоявлення Свята Церква нинішнє свято називає Просвітленням. Завдяки Хрещенню ми просвітлені Троїчеським світлом, яким осягаємо незбагненного Бога, пізнаємо небесний світ і світ земний, пізнаємо, що є воля Божа про нас, людей, яка є промислительна і блага. Ми щасливі тим, що нам даровано Спасителем це Богопросвітлення, яке постійно продовжується. Воно з’явилося не тільки 2000 років тому на Йордані; воно живе в кожному дні і годині, в кожному святі, в Церкві Христовій, в Святих Таїнствах; живе і виявляється таємно і виразно, незбагненно і зрозуміло, освічує і освячує нас.
Просвітленням іменується нинішній день ще й тому, що послідовники Христа в перші століття християнства, просвітившись істинами Христовими, в цей день приймали Таїнство Хрещення, через яке всі ми входимо в лоно Церкви і в загальну сім’ю дітей Божих.
Нехай це нагадує нам про те, що в Таїнстві Хрещення кожний з нас одягається в світлу ризу Божественної правди, чистоти і святості. Хай ця чистота і святість зберігаються в нас по можливості незаплямованими, в ім’я Господнє.
Господь наш Ісус Христос, Який відкрив Таїнство Свого спокутного подвигу, перемоги над гріхом і смертю, Який дарував нам освячення через водне єство, через Таїнство Хрещення, нехай буде завжди з усіма нами! Амінь.

З нагоди великого свята Св. Василія Великого і старого Нового Року в селі Опарі є звичай. По завершенні Служби Божої місчевий священник вітає всіх парафіян з старим Новим Роком і засіває їх зерном пшеничним.Так і відбулось і цього року православна громада с.Опарі привітала о. Василя з його іменинами,і склали найщиріші слова подяки Йому і Його сімї. А священник привітав своїх парафіян і засіяв Їх зерном.