3-го червня Церква святкує пам’ять великих святих – царів Костянтина і Олени.
Для нас жителів с.Опарі, цє свято особливе, яке відвідало багато гостей, засвідчуючи своєю присутністю, про велич торжества.
Бо святі царі рівноапостольні Костянтин і Олена є охоронцями і молитовниками перед Богом за наше село, а ми Їм справляємо праздник.
На завершення соборової Служби Божої відбулось освячення води,і Хресний обхід навколо нашої Церковці ,і в цьому також сприяла прекрасна сонячна погода.
На рубежі III і IV століть, римський імператор Діоклітіан поділив величезну римську імперію на дві половини, щоб зручніше було нею керувати. Східної половиною імперії правил він сам, маючи помічником цезаря Галерия. У західній половині він поставив імператором Максиміана, а помічником його – цезаря Констанція Хлора, який управляв Галлією і Британією. Констанцій Хлор, будучи за посадою своєї офіційно язичником, в душі поклоняємося Єдиному Богу разом з усіма своїми домашніми. У 303-му році Діоклітіан видав указ про викорінення християнства по всій римської імперії. Констанцій Хлор, хоча відкрито не міг не послухатися старшого імператора, продовжував протегувати християнам, особливо після звернення до Христа своєї дружини, святої цариці Олени.

Великі святі
Костянтин і Олена.

Св. Костянтин, єдиний син Констанція Хлора і св. цариці Олени, народився в 274-му році, і хоча офіційно ріс язичником, але вдома виховувався в християнській обстановці. Будучи безпосереднім свідком страшного гоніння на християн, спорудженого Діоклітіаном, св. Костянтин одночасно бачив і торжество віри Христової, яке проявлялося в незліченних чуда й допомоги Божої святим мученикам. Св. Костянтин був високого зросту, гарний і фізично сильний, одночасно Добронравов і скромний, за що був любимо народом і військом. Це викликало заздрість до нього з боку інших царедворців, особливо цезаря Галерия, який навіть склав змову проти Костянтина, щоб позбавити його управління своєю частиною імперії. Тоді св. Костянтин відбув до Галії до свого батька, і після смерті Констанція Хлора, у 306-му році військо проголосило Костянтина імператором Галлії та Британії. Костянтину тоді було 32 роки. Прийнявши владу, він першим ділом оголосив у своїх областях свободу сповідання християнства.

В 311-му році, в західній половині імперії запанував жорстокий тиран Максенцій, який захотів позбутися від Костянтина і правити імперією одноосібно. Тоді сам Костянтин в 312-му році вирішив вжити військової похід проти римського імператора, щоб позбавити Рим від злого мучителя. Такий похід був неймовірно важким, тому що військо супротивника було більш численне, а крім того, Максенцій закликав на допомогу бісівську силу, захищаючи себе і своє військо різними чарами. Костянтин зрозумів, що сподіватися тільки на людські сили було недостатньо, і тоді він згадав про істинного Бога і став молитися Йому, просячи допомоги згори.

І Господь послав надзвичайне знамення Своєму обранцеві. Одного разу, напередодні рішучої битви, Костянтин і все його військо побачили на небі знамення хреста, скласти з світла і лежало на сонце, з написом: «Цим перемагай» (по-грецьки: НІКА). Цар був в подиві, тому що хрест, як знаряддя ганебної страти, вважався у язичників поганим знаком. Але в наступну ж ніч цареві з’явився Сам Ісус Христос з Хрестом у руці і сказав, що цим знаменням він переможе ворога, і звелів влаштувати військовий прапор (хоругву) із зображенням святого Хреста. Костянтин виконав веління Боже і переміг ворога, ставши імператором всієї західної половини римської імперії.

Своїм першим указом новий імператор оголосив підвладним народам повну віротерпимість; одночасно він прийняв християн під своє заступництво, скасував страту через розп’яття і видав сприятливі для Церкви Христової закони.

Тим часом, проти Костянтина виступив війною правитель східної половини імперії, язичник Лікіно, теж жорстокий і підступний тиран. Озброєний силою Хреста, імператор Костянтин виступив проти Лікіно і повністю розбив його, ставши тепер государем всієї римської імперії. Перемога над Лікіно ще більше затвердила Костянтина у свідомості допомоги Божої, і він багато потрудився для поширення віри Христової серед своїх підданих, оголосивши християнство панівною релігією в імперії.

У справі поширення християнства імператору Костянтину багато допомагала мати його, свята цариця Олена. Коли цар Костянтин побажав побудувати храми Божі на священних місцях у Святій Землі, (тобто на місці народження, страждання і воскресіння Христа), а також знайти Хрест Господній, цариця Олена з радістю взялася за цю справу. У 326-му році вона відправилася до Єрусалиму, і доклала праці, щоб відшукати Хрест Христовий, який був навмисно зарито в землю ворогами Христовими. Відшукавши істинний і Животворящий Хрест Господній, св. цариця Олена спонукала народ вклонитися йому. Ця подія Церква відзначає двунадесятим святом Воздвиження Хреста Господнього. Частина Хреста, а також цвяхи і шпильки від тернового вінця, цариця Олена привезла в Рим своєму синові Костянтину, а іншу частину залишила в Єрусалимі. Потім святі Костянтин і Олена, над місцем страждань, поховання та воскресіння Ісуса Христа побудували величезний і чудовий храм на честь Воскресіння Христового. Цей храм, що містить в собі Голгофу і Гріб Господній, і до цього дня є головним святим місцем у Єрусалимі. За свої заслуги і ретельність до поширення християнської віри, імператор Костянтин Великий і цариця Олена отримали від Церкви назву святих рівноапостольних царів, (Тобто рівних апостолам). Святий цар Костянтин помер в самий день П’ятидесятниці 337-го року.