Православна церква Введення в храм Пресвятої Богородиці с.Опарі святкуе Богоявлення

kreshchenie
В цей день світу відкрилася Свята Трійця. У Церквоному піснеспіві цього дня говорится, що “Тройчеське явилося поклоніня”, ось чому свято іменується Богоявленням.
В цей день у всіх містах і селах, де є церкви, святять воду. Віддавна в народі посвячену на Водохреще воду вважають своєрідним спасінням від багатьох недуг. Її дають пити тяжкохворим, нею освячують храми, домівки і тварин. Залишається загадкою той факт, що водохрещенська вода не псується, не має запаху і може зберігатися протягом року.За давньою традицією, церемонія освячення води відбувалася під відкритим небом, на берегах річок, струмків, озер. Ще напередодні Йордана, з льоду вирубували великий хрест («йордан») і ставили його поруч з ополонкою. Скульптурне зображення хреста встановлювали вертикально і нерідко обливали буряковим квасом, від чого воно набирало червоного кольору.
Богоявленську воду Церква використовує для окроплення храмів, домів та інших споруд.
Окрім Хрещення і Богоявлення Свята Церква нинішнє свято називає Просвітленням. Завдяки Хрещенню ми просвітлені Троїчеським світлом, яким осягаємо незбагненного Бога, пізнаємо небесний світ і світ земний, пізнаємо, що є воля Божа про нас, людей, яка є промислительна і блага. Ми щасливі тим, що нам даровано Спасителем це Богопросвітлення, яке постійно продовжується. Воно з’явилося не тільки 2000 років тому на Йордані; воно живе в кожному дні і годині, в кожному святі, в Церкві Христовій, в Святих Таїнствах; живе і виявляється таємно і виразно, незбагненно і зрозуміло, освічує і освячує нас.
Просвітленням іменується нинішній день ще й тому, що послідовники Христа в перші століття християнства, просвітившись істинами Христовими, в цей день приймали Таїнство Хрещення, через яке всі ми входимо в лоно Церкви і в загальну сім’ю дітей Божих.
Нехай це нагадує нам про те, що в Таїнстві Хрещення кожний з нас одягається в світлу ризу Божественної правди, чистоти і святості. Хай ця чистота і святість зберігаються в нас по можливості незаплямованими, в ім’я Господнє.
Господь наш Ісус Христос, Який відкрив Таїнство Свого спокутного подвигу, перемоги над гріхом і смертю, Який дарував нам освячення через водне єство, через Таїнство Хрещення, нехай буде завжди з усіма нами! Амінь.

с.Опарі.Настоятель вітає своїх парафіян.

З нагоди великого свята Св. Василія Великого і старого Нового Року в селі Опарі є звичай. По завершенні Служби Божої місчевий священник вітає всіх парафіян з старим Новим Роком і засіває їх зерном пшеничним.Так і відбулось і цього року православна громада с.Опарі привітала о. Василя з його іменинами,і склали найщиріші слова подяки Йому і Його сімї. А священник привітав своїх парафіян і засіяв Їх зерном.

DSC02945
DSC02946
DSC02949
DSC02950
DSC02952

14 січня 2010 року Обрізання Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа. Св. Василія Великого, архієп. Кесарії Кападокійської.

BASIL

Святитель Василій Великий народився близько 330 року в місті Кесарії Каппадокійської (Мала Азія), в благочестивій християнської сім’ї Василя і Емілія. Батько святителя був адвокатом і викладачем риторики. У сім’ї було десятеро дітей, з яких п’ять, у тому числі й матір святителя праведна Емілія, зараховані Церквою до лику святих.
Початкову освіту святий Василь отримав під керівництвом своїх батьків і бабусі Макрін, високоосвіченою християнки. Після смерті батька й бабусі святитель Василь відправився для подальшої освіти в Константинополь, а потім в Афіни, де досконало вивчив різноманітні науки – риторику і філософію, астрономію і математику, фізику і медицину. Близько 357 року святий Василь повернувся до Кесарії, де якийсь час викладав риторику. А в Антіохії, в 362 році він був посвячений у сан диякона єпископом Мелетієм, а в 364 році посвячений у сан пресвітера єпископом Кесарійським Євсевієм.
Виконуючи своє служіння, святий Василь ревно проповідував і невпинно дбав про потреби своєї пастви, завдяки чому здобув високу повагу і любов.
Незабаром святий Василь був обраний Собором єпископів на Кесарійський кафедру (370). У тяжкий для Церкви час він проявив себе як полум’яний захисник Православної віри, захищаючи її від єресей своїми словами і посланнями. Особливо слід відзначити три його книги проти аріанського лжевчителі Евномія, в яких святитель Василь Великий навчав про Божество Святого Духа і єдність Його природи з Отцем і Сином.
За своє коротке життя († 379) святитель Василь залишив нам безліч богословських праць: дев’ять бесід на Шестоднев, 16 бесід на різні псалми, п’ять книг на захист православного вчення про Святу Трійцю, 24 бесіди на різні богословські теми, сім аскетичних трактатів, правила чернечі ; статут подвижницьку; дві книги про Хрещення; книгу про Святого Духа; кілька проповідей і 366 листів різним особам.
Святитель Василій Великий, поряд зі святителем Миколою Чудотворцем, З давніх-давен користувався особливим шануванням у середовищі українського віруючого народу. Частка мощей святителя Василія й досі перебуває у Почаївській Лаврі. Чесна глава святителя Василя благоговійно зберігається в лаврі святого Афанасія на Афоні, а правиця його – у вівтарі храму Воскресіння Христового в Єрусалимі.

Село Опарі. Старий Новий рік – 14 січня 2010р.

FPTL2ECAQIV4MNCARLVJCJCAD3U88SCAU32GPQCAATGOJ0CAEGD1YECAMW8J2SCAWGK5ODCAHFHR1PCAPRAQN2CAWEPZ9OCA4OFTXFCALTWV7NCA127W72CAQ1VAP9CA73U2JWCAVK6FAKCAN6ZSU1CAFV5YDC
Сію, сію, засіваю,
З Новим роком вас вітаю!
На той новий рік,
Щоб ліпше вродило,
Ніж торік!

Сію, сію, засіваю,
Вашу хату не минаю,
З Новим роком йду до хати,
Щось вам маю віншувати:

Щоби діти всі здорові,
Їсти кашу всі готові,
Щоб вам була з них потіха,
А нам грошей хоч півміха!
————–
Сію-вію-посіваю
З Новим Роком Вас вітаю
Сію щедро із долоні
По долівці по ослоні
Засіваю Вашу Xату
Будьте радісні й багаті
Сію густо перехресно
На добробут Людям Чесним
Промовляю з кожним кроком
З Новим Щастям з Новим Роком!
—————-

Сію, вію, посіваю, з Новим роком поздоровляю!
На щастя, на здоров’я та на Новий рік,
Щоб уродило краще, ніж торік, –
Жито, пшениця і всяка пашниця,
Коноплі під стелю на велику куделю.
Будьте здорові з Новим роком та з Василем!
Дай, Боже!

9 січня святкуємо Ап.першомуч.і архидиякона Стефана.

IMG_08
Сьогодні Православна громада села Опарі в третій день Різдва Христового святкуе Первомученика Апостола Архідиякона Стефана.Святий Стефан походив з євреїв, які жили поза Святої Землі. Згідно книзі Діянь, Стефан разом з ще шістьма одновірцями був обраний апостолами дияконом (служителем) для підтримки порядку і справедливості при «щоденному раздаяніі потреб» віруючим.
Присвятивши цих сімох у диякони, апостоли зробили їх своїми найближчими помічниками. Незабаром диякони, крім допомоги бідним, стали брати участь у молитвах та богослужіннях. Старшим серед семи дияконів, поставлених самими апостолами, був Стефан, тому його називають архідияконом, тобто першим дияконом.
Молодий архідиякон Стефан виділявся своєю вірою і даром переконання. Його діяльність не обмежувалася до покладених на нього апостолами служінням. Він, як і самі апостоли, проповідував у Єрусалимі християнство, підкріплюючи істинність своїх слів і ознаками та чудами. Як розповідається в Житії Святого Первомученика і архідиякона Стефана, він покладав руки на хворих, і вони видужували.
Святий Стефан, будучи євреєм (як і більшість перших християн) переконливо проповідував християнське вчення в синагогах, і перемагав юдейських книжників у суперечках. Все це порушило проти нього ненависть ревнителів закону Мойсея – фарисеїв. Вони схопили його, і завели в синедріон – вища судилище у євреїв. Тут фарисеї вони поставили свідків, які стверджували, що він у своїх проповідях ображає Бога і пророка Мойсея. У своє виправдання святий Стефан виклав перед синедріоном історію єврейського народу, показуючи на яскравих прикладах, як євреї завжди були проти Бога і вбивали посланих Їм пророків. Члени синедріону, слухаючи його, все більше злились.
Як описав Євангеліст Лука у книзі Діянь апостолів, під час своєї промови святий Стефан раптом побачив, як над ним розкрилося Небо, вигукнув: “Я бачу Сина Людського, що стоїть поруч з Богом”. Почувши це, члени синедріону прийшли в лють. Затикаючи свої вуха, вони кинулися на Стефана і потягли його за місто і стали побивати камінням.
Святого Стефана вбивали в долині Іссафатовой, яка лежить між Єрусалимом і Елеон, при Кедрском потоці, що мав безліч каменів з берегів.
У той час як Стефана каменували, далеко, на деякому підвищенні, дивлячись з гори, стояла Пречиста Діва зі святим Іваном Богословом і молилася про Стефана Господа, щоб “Він зміцнив його в терпінні і прийняв його душу в руки Свої!”.
Гинучи під градом каменів, Стефан молився про вбивць і просив Ісуса прийняти його дух. Відбулася ця подія близько 34 року після Різдва Xрістова.
Тіло Стефана було залишено на поталу звірам і птахам і лежало день і ніч непохованими. І лише на другу ніч відомий в Єрусалимі єврейський законоучитель Гамаліїл, (який і сам потім увірував у Христа і син його Авівом), надіслав чесних і вірних людей і, таємно взявши тіло святого, відніс до свого маєтку. Через багато років після того, грецька цариця Євдокія, дружина царя Феодосія Молодшого, прибувши в Єрусалим, на місці, де було вбито Святого Первомученика Степана, створила церква в ім’я його (освячена в 460 р.).
DSC02892
Сьогодні в селі Опарі після богослуження в Церкві Введення в храм Пресвятої Богородиці з благословення настоятеля прот. Василя Цап відбувся виступ дитячого вертепу під керівництвом Ольги Степанівної.Діти, які завітали до святині з вертепом у своему виступі прославляли новонародженного Спасителя, докладно розповідаючи і оспівуючи в колядках ті події, що відбулись при народженні Ісуса Христа.Після виступу дітей о.Василь подякував діточкам за їхню коляду, за те, що вони своїми голосочками прославили Бога і потішили всіх,хто завітав до храму Божого.

8 січня 2010 – Собор Пресвятої Богородиці

know_your_devotion_091 Сьогодні у другий день Різдва Христового православні християни відзначають свято Собор Пресвятої Богородиці. Вже в перших віках християнства в Церкві витворилась традиція після великого празника святкувати пам’ять тих осіб, які виконували головну роль в подіях празника. У Христовому Різдві на першому місці коло Христа бачимо Пресвяту Богородицю. Тож уже в перших віках вірні разом збиралися наступного дня після Христового Різдва, щоб подякувати Пречистій Діві Марії за те, що дала нам Спасителя та віддати їй почесть, як Божій Матері. Від того зібрання вірних і сам празник називають зібранням, Собором.Наша Православна Церква в дні Собору Пресвятої Богородиці у своїх бого­служеннях закликає вірних до прослави Богоматері: “Прийдіть, і звеличаймо Матір Спасителя, — співаємо на хвалитних стихирах утрені, — яка і по Різдві залишилася Дівою. Радуйся, живий городе Царя й Бога, в якім Христос бувши, доконав спасення. З Гавриїлом вихваляймо і з пастухами прославляймо, кажучи: Богородице, моли з тебе воплоченого за наше спасення”.
Також у цей день творимо пам’ять святого Йосипа Обручника, царя Давида (родича по плоті Господа Ісуса Христа) і святого Якова, брата Господнього, сина від першого шлюбу святого Йосипа Обручника. За свідченням Древньої Церкви Святий Яків супроводжував разом з батьком своїм Йосипом Матір Божу і Богомладенця Ісуса при втечі в Єгипет.

7 СІЧНЯ РІЗДВО ХРИСТОВЕ

49119
Одне з найзнаменитіших і найвеличніших празників святкового календаря – Різдво Христове.
В народі його йменують просто Різдвом. Розпочинається воно опівночі після Святвечора між 6 і 7 січня.
Повна церковна назва свята – Різдво во плоті Господа Бога та Спасителя нашого Ісуса Христа. Святу Різдва передує сорокаденний Різдвяний (або Пилипів) піст, який триває до появи на небі першої вечірньої зірки. Але з появою зірки піст не закінчується, і кутя в цей вечір пісна. Святкування Різдва встановлене церквою ще з ІV ст.
Із ним пов’язують народження Ісуса Христа у Віфлеємі. Про саму подію Різдва ми дізнаємося з головного першоджерела – Євангелія. Священна історія про те, як праведний Йосип та Діва Марія прибули до Віфлеєму на перепис населення. Тут вони вже не знайшли жодного вільного місця і їм довелося зупинитися в печері, призначеній для стійла, серед сіна і соломи, де й народився Ісус Христос. І на небі дивним світлом засіяла нова Віфлеємська зірка, яка сповістила про Різдво Христове. З різдвяним вечором пов’язано багато звичаїв та обрядів. Так, поки не з’явиться перша зірка на небі, зранку нічого не їдять, постяться аж до Святої вечері.За традицією на Святвечір, мало бути „багато’ – 12 пісних страв: кутя, вар, горох, капусник, рибні страви, голубці, борщ, вареники, млинці, каша, пиріжки, гриби.
Важливим атрибутом свята є колядування – давній звичай різдвяних обходів із виконанням величально-поздоровчих пісень (колядок). Колядники обходять оселі на Різдво, скрізь чути їхні дзвінкі голоси: “Радуйся, ой радуйся, земле, син Божий народився!”. З давніх-давен на Україні колядники – чоловіки, молодь, діти – заходили на подвір’я кожної хати, вітали та славили господарів, бажали їм здоров’я, щастя, щедрого врожаю, достатку. Чутливі до життя колядки, увібрали в себе надію і віру в допомогу Спасителя. Вважалося, що колядники приносять щастя в дім, тому їх із радістю запрошували до хати, щедро пригощали святковою селянською їжею. Християни відзначають Різдво, не лише віддаючи данину традиціям народних вірувань та театралізованих обрядових дійств, а й свято вірячи, що з народженням Ісуса в їхні оселі прийде нова радість, добробут і злагода.Прославляючи народженого Христа Спасителя, дякуємо Йому за всi Його благодiяння, за радiсть i скорботу. Нехай Господь буде милостивим до нас у випробуваннях нашої вiри й любовi i пронесе мимо нас чашу гнiву Свого за грiхи та беззаконня нашi.